ІСТОРИЧНІ СВІДЧЕННЯ АРАБСЬКИХ ВЧЕНИХ ПРО УКРАЇНУ В ДРЕВНІ ЧАСИ....ТРІАДА ДАВНЬОРУСЬКИХ ДЕРЖАВ: КУЯВІЯ, СЛАВІЯ, АРТАНІЯ

By  at 13:08  ,  

Імперська історіографія нас постійно переконувала у тому, що першою і єдиною державою на території України була Київська Русь. Саме від неї й розпочалася державна історія східних слов’ян. До того ж (повчала нас “поважна” московська історична братія), Русь не була українською державою, а лише “спільною колискою”… – ну, і так далі за давно збридлим текстом, і у тому ж шовіністично-маразматичному дусі…
Насправді, ще у IX-X століттях арабсько-перські вчені, такі які Аль-Балхі, Аль-Істахрі, Ібн-Хаукаля та інші залишили у своїх подорожніх книгах безліч спогадів про держави русів, зокрема про цілу тріаду: Куявію, Славію та Артанію з головними містами – відповідно Куявою (Куябою), Славією та Артою (Арсою), які існували на відстані між собою близько 140 – 280 км
Так Аль-Істахрі писав: “Руси складаються з трьох племен, з яких одне є ближче до Булгара і їхній цар живе у місті, яке називається Куява… Друге плем’я, що живе далі за першим, називається Славією, і цар їхній у місті Салау. Ще інше плем’я називається Артанією, а цар його живе в Арті…”.

АРТАНІЯ

Розпочнемо з Артанії. Назва цієї країни, без сумніву, походить від слова Аратта, або ж Оратанія. Як пам’ятаємо, це були давні назви Трипільської цивілізації. Отож, шукати Артанію потрібно там, де ця цивілізація знаходилась – це землі південних полян, уличів та тиверців.
Свої спогади про Артанію залишив нам східний учений-енциклопедист кінця ІХ – першої половини Х століття Абу-Алі Ахмед Ібн-Омар Ібн-Даста (більше відомий в історії, як Ібн-Русте). У своїй “Книзі дорогоцінних скарбів” він описав життя, побут, звичаї та спосіб господарювання русів. І навіть дав історикам легку підказку про те, де ця держава знаходилася.
Однак зробив він це дуже туманно, чим і викликав хвилю дискусій серед дослідників. “Що стосується Русі, то знаходиться вона на острові, оточеному Великою Водою. Острів цей, на якому живуть руси, займає територію трьох днів шляху, вкритий він лісами і болотами… Вони мають царя, котрий зветься Хакан-Рус”.
Отож, Ібн-Русте пише про русів, які жили на великому острові (три дні дороги кіньми – це приблизно 150 кілометрів) посеред лісів. Цей таємничий острів шукали довго. І усе марно. Напевно, східний історик щось переплутав.
Аж раптом у 60-х роках минулого століття пілоти, які обробляли колгоспні лани, з повітря помітили, що простори між Каневом, Смілою та Чигирином є набагато вищими від довколишніх земель. Про побачене повідомили археологів. А ті уже зробили цікаве відкриття: виявляється, тисячу років тому трохи нижче Канева Дніпро розходився двома могутніми рукавами, залишаючи посередині русла велетенський острів. А таємниче плато, побачене пілотами, є нічим іншим, як залишками цього острова!
Обидва рукави були судноплавними і активно використовувалися русами у їхніх торгових та військових операціях. На самму острові було кілька великих укріплених городищ. А навколо нього (уже на суші, за межами острова) чотири міста: зі сходу – Золотоноша, з заходу – Сміла, з півночі – Канів, а з півдня – Чигирин.


Враховуючи вигідне стратегічне розташування острова, а також той факт, що він охоронявся з усіх сторін чотирма укріпленими городищами, можна зробити висновок про його особливу значимість для русів. Очевидно, острів використовувався трояко. З одного боку, це був важливий економічний центр, оскільки через нього проходив великий торгівельний шлях із північних територій до Візантії та Східних країн (історики полюбляють називати його шляхом “із варяг у греки”). Тому острівні міста мали велику кількість ремісничих майстерень і кілька торгових ринків. Був також порт та корабельні доки, де будувалися і лагодилися торгові судна.
Друге його призначення – це митниця. Тут знаходилася спеціальна воєнізована служба, яка збирала мито з іноземних купців і забезпечувала їхній подальший захист. Також торгівці мали змогу перепочити, полагодити кораблі, поповнити запас провіанту – адже дорога попереду була не близька. Ті ж, які уже завершували свою торгову місію, теж могли відновити сили перед тим, як покинути Артанію і повернутися на Батьківщину.
І, нарешті, острів мав важливе військове значення. Його часто використовували для організації походів проти кочовиків чи Візантії. Тут споруджувалися нові бойові кораблі, лагодилися старі, формувалися військові дружини. Перед початком походу до острова прибував руський флот із воїнами. Далі проходила підготовка кораблів, їх завантаження провіантом та амуніцією. Коли усе було готово, руси залишали острів і розпочинали свої загарбницькі війни.
А воювати вони уміли. “Воюють згуртовано проти ворога, доки не переможуть його… Вони мужні та хоробрі. Коли нападають на інший народ, то не відчепляться, доки не знищать його усього… Вони кремезні, мають хороший вигляд і сміливість у нападах… Носять широкі шаровари (!) – сто ліктів матерії йде на кожні. Одягаючи такі шаровари, вони збирають їх біля колін, до яких потім і прив’язують”. (Ібн-Русте).
Однак руси були не лише безжальними воїнами, але й добрими господарями та гостинними людьми. “Міст у них дуже багато і живуть вони на просторах. До гостей виявляють повагу і добре ставляться до іноземців, які шукають у них заступництва, так само, як і до усіх інших, хто часто буває в їхніх краях, не дозволяючи нікому зі своїх ображати чи ущемляти цих людей. У випадку, якщо хтось із них образить іноземця, допомагають останньому і захищають його. Коли ж просить допомоги якийсь із їхніх родів, виступають усі, між ними немає незгод”. (Ібн-Русте).
Столицею Артанії було місто Родень (суч. Княжа Гора), назване в ім’я Бога Рода, яке знаходилося південніше Канева, поблизу гирла річки Рось. Це був торгово-ремісничий центр, який уже у перші століття нашої ери відігравав важливу роль у житті краю. У різний час у Родені було виявлено 12 скарбів ювелірних виробів (в основному місцевого виробництва). У найближчому сусідстві з Княжою Горою, у Сахнівці на Росі, знайдена золота пластина із зображенням свята скіфів-сколотів, про яку також пише Геродот. Свято проводилося тут на гористих берегах Росі. На пластині: у центрі, біля трону богині – цар з ритоном в руці; поруч з богинею – воїни, клянуться один одному і скріплюють клятву ритоном вина; далі – жрець, що здійснює приношення. По інший бік царя – слуги або просто народ, показаний не в своїх трудових справах, а теж на святі: несуть 
н-Русте свідчить, що руси були язичниками. “Усі вони поклоняються ідолам… Коли помирає хтось із них, вони спалюють його труп… При спалюванні покійника галасливо веселяться, виказуючи цим радість тій милості, яку Бог виявив померлому… На наступний день після спалення покійника йдуть на місце, де воно відбулося, збирають попіл і кладуть його в урну, яку потім ставлять на пагорб. Через рік після смерті померлого беруть глечиків двадцять меду, інколи дещо більше, інколи менше, і несуть їх на пагорб, де збирається сім’я покійного, їдять, п’ють, а потім розходяться”.
Трупоспалення, так само, як і відзначення роковин смерті (тризна), були давньою традицією українців. Згадаймо тризну, яку скіфи влаштовували на місці поховання своїх царів. А ще пригадаймо роковини, які українці вже у наш час влаштовують по своїх померлих родичах. Традиції покищо живі…
Жителі Куявії були не менш войовничі, ніж артанійці. Про це також пише Ібн-Русте, відмічаючи, поміж іншим, ще й високий рівень військового виробництва русів. “Їхнє озброєння складається з дротиків, щитів і списів. Є у них також чудові, міцні та дорогі кольчуги“.

СЛАВІЯ

…Московські історики вирішили, що Славія знаходилася на Півночі Московії – у землях ільменських словен. І центром цієї держави було місто Стара Ладога, а пізніше Новгород.
Арабські автори у своїх творах жодного разу не сказали про те, що описувані ними держави знаходилися на півночі Московії. Натомість, якщо уважно їх почитати, то можна помітити, що мова йде сме про Україну.
Наприклад, Аль-Істахрі писав: “Руси складаються з трьох племен, з яких одне є ближче до Булгара…”. Тут мова може йти лише про Україну, оскільки в описувану ним епоху нашим східним сусідом дійсно була Булгарія. Читаємо далі. “Друге плем’я, що живе далі за першим, називається Славією”. Невже вислів “…живе далі за першим” дає нам підстави розмістити Славію аж у новгородських землях, за тисячі кілометрів від України? Отож, тут мова знову може йти лише про якусь близьку українську територію.
Не могла Славія знаходитися у Новгородських землях. По причині того, що у той час, коли жили і працювали арабські автори, Новгород не був настільки могутньою державою, щоби привернути їхню увагу. Офіційною датою заснування міста є 859 рік. А радіовуглецевий аналіз залишків дерев’яних будівель та тротуарів взагалі свідчить, що це місто виникло лише у 10 столітті, у той час, як книги писалися у 9-10 століттях. Імператор Візантії Костянтин Багрянородний у своїй праці “Про управління імперією” дату народження Немогарда (так він називає Новгород) також відносить до 10 століття. Отож, не могли арабські вчені писати про те, чого ще взагалі не існувало.
Стара Ладога, якій московські історики нині приділяють так багато уваги і покладають стільки надій, також не “тягне” на Славію. Оскільки це місто було засноване у 8 столітті скандинавами. Археологія свідчить про повне домінування норманського етно-культурного елементу у місті в цю епоху. І лише в 11-12 століттях, в часи піднесення Києва, більшість населення у ньому стане руським (українським). І взагалі, це було звичайне торгово-ремісниче поселення і бути столицею якоїсь могутньої держави у той час воно не могло.
бурдюки, наповнюють ритони вином з амфор.
Розміщене на Княжій горі, висота якої над рівнем моря 172 метри, а над рівнем Дніпра — 63 метри, місто відігравало важливу історичну роль захисника руських земель від численних нападів кочівників — печенігів, торків, половців. У літопису зафіксовано 46 нападів тільки з 1061 року по 1210-й. Археологічні матеріали розкривають повну трагедію міста після татарської навали. Це трапилося в першій половині XIII ст. Всі житла знищені великою пожежею. Жителі міста були перебиті. В одній лише ямі біля міських воріт знайдено кістки більше як 60 чоловік. Життя у місті більше не відновлялося.
А що ж острів із його укріпленими городищами? Пройде кілька століть і з якихось геологічних причин праве русло Дніпра зникне, а вди річки зіллються в один могутній потік. Колишній лівий рукав є теперішнім руслом Борисфена-Дніпра. Правобічні ж землі, по яких колись протікала річка, висохнуть, заростуть травою, чагарниками. З часом там поселяться люди, виникнуть села, зазеленіють оброблені лани, горди та сади. І лише природня низина, а ще народні перекази нагадуватимуть жителям про те, що тут колись Дніпро роздвоювався, створюючи посеред річки великий шмат суші. Тепер на місці колишнього острова знаходиться місто Черкаси.

КУЯВІЯ

А зараз поговоримо про Куявію. Більшість учених сходяться на тому, що Куявія – це київська земля з центром у місті Києві. І це дійсно так. Ця держава включала у себе землі полян, деревлян, дреговичів і, можливо, частково землі сіверян. Ібн-Русте залишив нам свої спогади також і про Куявію. Ось, що він пише: “Дорга в їхню країну йде через степи, по бездоріжжю, через струмки і дрімучі ліси. Країна слов’ян рівна і лісиста, у лісах вони й живуть… На самому початку кордонів країни слов’ян знаходиться місто по імені Куяб”. Чи нагадують вам ці описи Московію? Однозначно – ні, тут мова йде про Україну. А місто Куяб – це, очевидно, наш Київ.
На чолі країни був князь. “Правитель їхній коронується, вони йому підкоряються і ніколи не нехтують його наказами. Житло його знаходиться вглибині країни… Місто, у якому він живе, зветься Джарваб (?). Щомісячно у ньому проводяться великі торги, які тривають три дні”. (Ібн-Русте).
Стосовно занять русів Ібн-Русте пише наступне: “Вони займаються вирощуванням свиней, подібно, як інші народи вівчарством. Більше усього сіють вони просо. Під час жнив беруть зерна проса у глечик, підіймають їх до неба і говорять: “Господи! Ти забезпечував нас їжею до цих пір, забезпеч нас нею і тепер у достатку”… Хмільний напій вони виготовляють з меду”

н-Русте свідчить, що руси були язичниками. “Усі вони поклоняються ідолам… Коли помирає хтось із них, вони спалюють його труп… При спалюванні покійника галасливо веселяться, виказуючи цим радість тій милості, яку Бог виявив померлому… На наступний день після спалення покійника йдуть на місце, де воно відбулося, збирають попіл і кладуть його в урну, яку потім ставлять на пагорб. Через рік після смерті померлого беруть глечиків двадцять меду, інколи дещо більше, інколи менше, і несуть їх на пагорб, де збирається сім’я покійного, їдять, п’ють, а потім розходяться”.
Трупоспалення, так само, як і відзначення роковин смерті (тризна), були давньою традицією українців. Згадаймо тризну, яку скіфи влаштовували на місці поховання своїх царів. А ще пригадаймо роковини, які українці вже у наш час влаштовують по своїх померлих родичах. Традиції покищо живі…
Жителі Куявії були не менш войовничі, ніж артанійці. Про це також пише Ібн-Русте, відмічаючи, поміж іншим, ще й високий рівень військового виробництва русів. “Їхнє озброєння складається з дротиків, щитів і списів. Є у них також чудові, міцні та дорогі кольчуги“.

СЛАВІЯ

…Московські історики вирішили, що Славія знаходилася на Півночі Московії – у землях ільменських словен. І центром цієї держави було місто Стара Ладога, а пізніше Новгород.
Арабські автори у своїх творах жодного разу не сказали про те, що описувані ними держави знаходилися на півночі Московії. Натомість, якщо уважно їх почитати, то можна помітити, що мова йде сме про Україну.
Наприклад, Аль-Істахрі писав: “Руси складаються з трьох племен, з яких одне є ближче до Булгара…”. Тут мова може йти лише про Україну, оскільки в описувану ним епоху нашим східним сусідом дійсно була Булгарія. Читаємо далі. “Друге плем’я, що живе далі за першим, називається Славією”. Невже вислів “…живе далі за першим” дає нам підстави розмістити Славію аж у новгородських землях, за тисячі кілометрів від України? Отож, тут мова знову може йти лише про якусь близьку українську територію.
Не могла Славія знаходитися у Новгородських землях. По причині того, що у той час, коли жили і працювали арабські автори, Новгород не був настільки могутньою державою, щоби привернути їхню увагу. Офіційною датою заснування міста є 859 рік. А радіовуглецевий аналіз залишків дерев’яних будівель та тротуарів взагалі свідчить, що це місто виникло лише у 10 столітті, у той час, як книги писалися у 9-10 століттях. Імператор Візантії Костянтин Багрянородний у своїй праці “Про управління імперією” дату народження Немогарда (так він називає Новгород) також відносить до 10 століття. Отож, не могли арабські вчені писати про те, чого ще взагалі не існувало.
Стара Ладога, якій московські історики нині приділяють так багато уваги і покладають стільки надій, також не “тягне” на Славію. Оскільки це місто було засноване у 8 столітті скандинавами. Археологія свідчить про повне домінування норманського етно-культурного елементу у місті в цю епоху. І лише в 11-12 століттях, в часи піднесення Києва, більшість населення у ньому стане руським (українським). І взагалі, це було звичайне торгово-ремісниче поселення і бути столицею якоїсь могутньої держави у той час воно не могло.

Тож, найбільш ймовірно, центром державного утворення Славія було місто Переяслав (сучасне місто Переяслав-Хмельницький). І охоплювала ця держава східні області сучасної України… Подібну гіпотезу висловив й академік Б. Рибаков, що м. Славією може бути Переяслав-Південний, розташований неподалік Києва.


Джерело

РАССКАЗ РОССИЙСКОГО НАЕМНИКА: УКРОПЫ ХУЖЕ ЧЕЧЕНОВ, ОРУТ ”СЛАВА УКРАИНЕ!”, И КРОШАТ НАС ПАЧКАМИ.

By  at 12:46    


Бойцы Вооруженных сил Украины – настоящие «киборги». В этом уверен российский боевик Сергей, который приехал воевать за террористов ДНР из Таганрога.

По его словам, по своим боевым навыкам, умению воевать, отваге и самоотверженности бойцы ВСУ превзошли исламских экстремистов, с которыми российской армии пришлось столкнуться на Северном Кавказе. «Мне ребята, прошедшие две чеченские кампании, рассказывали: укропы хуже чеченов и талибов. Те орут “Аллах Акбар!”, а эти” Слава Украине!”, и крошат нас пачками. На их месте я воевал бы так же, им нечего терять», – рассказал Серега из Таганрога. Как отметил наемник, планы Кремля и боевиков ДНР и ЛНР захватить половину Украины обречены на полный провал. «Киев взять? Никогда! Разве только сбросить атомную бомбу. И то, я уверен, они выживут, помолятся на свой портрет Бандеры, и придут нас добивать в Москву. У них долбанул Чернобыль, а они в зону отчуждения ходят на экскурсии и соревнуются страйкбольными командами в противогазах и костюмах химзащиты. Не берет их радиация! Это разве нормальные люди?! Киборги!», – удивляется российский окупант.

Источник: http://onpress.info/rasskaz-rossijskogo-naemnika-ukropy-huzhe-chechenov-orut-slava-ukraine-i-kroshat-nas-pachkami-70559


Сором і ганьба: Лещенко розповів про схему «відкосу» корупціонерів (ВІДЕО)

By  at 11:58  ,  


Народний депутат від президентської фракції «БПП» Сергій Лещенко розповів, як українським високопосадовцям доводиться «падати на лікарню» після зустрічі з правоохоронними органами, аби виграти час для «цивілізованого» вирішення конфлікту інтересів.
Про це він написав в одній із соціальних мереж. Новину повідомляє «Преса України».
«Сором і ганьба, як падають на лікарню, як тільки замаячила перспектива арешту. Всі стають різко хворими - і Рудьковський, і Мельник, і Бакулін», - відзначив Лещенко.
Антикорупціонер глибоко переконаний, що Насіров є ключовою ланкою корупційної вертикалі, яка була побудована в податковій і на митниці вже після Майдану. Він називає главу ДФС «інструментом Порошенка», який завжди перебував на короткому повідцеві.
«І ще - зверніть увагу: провладний «експерт» Володимир Цибулько проговорився - НАБУ будуть ламати, передаючи частину повноважень в ДБР (Державне бюро розслідувань). Цей орган ще не створений, але два фаворити за підсумками конкурсу - повністю з обойми Банкової (Варченко, Горащенко) плюс Матіос, як третій непрохідний», - наголосив нардеп.
За його словами, ця історія не скінчиться на Насірові. Швидше всього, українцям ще неодноразово доведеться виходити на Банкову, аби відстоювати свої права та інтереси й спробувати пересаджати корупціонерів.
Нагадаємо, напередодні спеціалізована антикорупційна прокуратура  (САП) повідомила, що засідання суду щодо обрання главі ДФС Роману Насірову запобіжного заходу повинно розпочатися в суботу ввечері, 4 березня, у Солом’янському райсуді столиці.

ДРЕВНІ ПРАРОДИЧІ УКРАЇНЦІВ...!!!!! Писемність трипільської культури (2100-1700рр до н.е.)

By  at 10:12  ,  
рипільці не тільки вірили у магічну силу керамічних зображень, але й відображали у них свої переконання, думки та досвід. Поступово ці малюнки перетворилися на піктографічну писемність (одне зображення — піктограма — передавало ціле повідомлення).
Згодом з’явилось ідеографічне письмо (одна картинка чи фігура позначали ціле слово чи поняття). Саме такою є писемність Стародавнього Єгипту, Шумеру, Мохенджо-Даро, острова Кріт, острова Пасхи, племен майя тощо. Чимало вчених сходиться на думці, що трипільці доволі вдало спробували винайти писемність і отримали надійну, просту та зрозумілу систему ідеографічного письма, яке вже у ІV тис. до н. е. досягло якісно іншого рівня, ставши логографічним.

Трипільське письмо, як і решта письмен, виникло не одномоментно. Вважаємо, що з’явилося воно у VІІІ-VІІ тис. до н. е. та остаточно оформилося у ІV тис. до н. е. — у ранньому періоді культури. Спершу піктографічне, трипільське письмо було універсальним для свого часу, оскільки не вимагало знання грамоти та було зрозумілим усім членам суспільства, знайомим з його традиціями та символікою. Попри те, що піктограми передавали лише найпростіші повідомлення, вони добре виконували свою інформативну функцію. Піктографічні зображення потроху розділялися на окремі знаки, дедалі більше стилізовані, за кожним з яких закріплювалося значення певного слова. Отак піктографія трансформувалася у досконаліше, проте складніше для сприйняття логографічне письмо.
Самобутньою рисою трипільського логографічного письма є його просторовий характер. Візерунок повторювався по горизонталі, тож навіть якщо посудина розбивалась, уламки зберігали інформацію. З огляду на те, що розписну кераміку знали усі трипільські племена, те ж саме можна стверджувати і про письмо.
Першу спробу тлумачення зробив В. В. Євсюков 1988 року. Він застосував принцип семантичної інтерпретації для реконструкції основних міфологічних сюжетів, як це було зроблено при вивченні письма культури Яньшао. Ще одну спробу дешифрування трипільського письма зробили автори книги “Трипільські зорі” – Іван Андрієвський та Євген Паламарчук. Як підкреслює І. В. Мельничук, трипільські племена залишили нам закодовані в орнаментиці та пластиці, досі не розшифровані міфологічні уявлення.

Однак, трипільське письмо не зупинилось на логографічній стадії розвитку.
Про це свідчить унікальна знахідка – прясельце, яке, за свідченням історика О. Знойка (“Міфи Київської землі та події стародавні”), збереглось з часів пізнього Трипілля (2100–1700 р. до н.е.) у київських землянках. На ньому рядками заглиблень зроблено напис. Беручи до уваги знаки на предметах трипільської і зрубної культур басейну Нижнього Дніпра, порівнюючи їх, бачимо тотожність. Якщо ми раніше прочитали напис на баночній посудині зрубної культури, то є всі підстави здогадуватися, що на прясельці також маємо справу зі знаками письма.
На київському прясельці прочитуємо слово “Еlulае”. Здогадуємося, що це ім’я власниці прясельця у родовому відмінку. У латині до цього слова найближче Ululа – “сова”. Таке ім’я маємо на прясельці часів Київської Русі – “совин пряслень”. Але ж на київському прясельці часів трипільської культури написано Еlulае. Можна здогадуватися, що слово Ululа за часів Трипілля вимовлялося як Еlulа, але таке припущення слід довести.

Аналізуючи слово Еlulа, бачимо, що воно може мати дві складові: корінь Еl і суфікс ulа. Суфікси ulus, а, um у латинській мові вживалися для утворення слів зі зменшувальним значенням. Таким чином, ім’я власниці київського прясельця могло бути Еlа – Еля. У міфологічній літературі античного часу зустрічається ім’я Еllа (дор.) Гелла, яке нагадує київське жіноче ім’я Еlа, однак робити щодо цього якісь припущення нема підстав.
З інших позицій підійшов до розв’язання проблеми московський шумерознавець Анатолій Кифішин. Ще у 1993 році його запросив відвідати пам’ятку археології “Кам’яна Могила” поблизу Мелітополя Юрій Шилов. У своєму дослідженні “Древнее святилище “Каменная Могила”. Опыт дешифровки протошумерского архива ХІІ—ІІІ тыс. до н. э.” (Київ, 2001 рік) Анатолій Кифішин стверджує, що йому вдалося розшифрувати піктограми на 40 панно та 16 кам’яних табличках, так званих “скрижалях” VІІ—ІІІ тисячоліть до н. е. Крім того, автор розшифрував календар Кам’яної Могили, початки якого сягають ще ХІІ тисячоліття до н.е. Він робить висновок, що святилище Кам’яна Могила впродовж тисячоліть було найвпливовішим духовно-релігійним центром значної частини Євразії.
А. Кифішин у своєму дослідженні навів розшифрування протошумерських піктограм із багатьох місць Європи та Азії, у тому числі знаменитих печер з кольоровими панно на півдні Франції поблизу селища Арсі-сюр-Кюр, Трансільванії, Подунав’я, Придністров’я і навіть турецької Анатолії. Ці написи досить точно продатовані закордонними археологами.
З розшифрувань Кифішина випливає, що такі протошумерські піктограми, як “зерно”, “ячмінь”, “мотика”, “плуг”, “колесо” і навіть “пиво”, вперше з’явилися у Кам’яній Могилі, Трансільванії, Подунав’ї та Придністров’ї в V-ІV тисячоліттях до н. е., тобто в період поширення в Центральній та Південно-Східній Європі культури примітивного мотичного землеробства. Щоправда, в приазовських степах, де міститься Кам’яна Могила, землеробством у ті часи не займалися. Отже, і в часи культури Кукутені-Трипілля між її духовними осередками та святилищем “Кам’яна Могила” мав існувати інтенсивний взаємозбагачувальний зв’язок.

Безліч цікавих знахідок дали розкопки в Майданецькому – місто-гігант часів Трипільської культури. Сенсаційними серед них стали глиняні кульки різного діаметру.
Шумерознавці вже понад століття вважають, що глиняні кульки різного діаметру використовувалися насамперед у храмових господарствах для обліку зерна, худоби та інших продуктів. При цьому найбільша кулька означає число 360, тобто кількість днів у році (тоді ще не знали, що в році 365 днів), середня — 60 (це число — дорівнює загальній кількості суглобів на пальцях рук та ніг), 10 — кількості пальців на руках чи ногах. Ось, виявляється, з якої сивої давнини прийшло до нас число 60, щоб за кілька тисяч років перетворитись на 60 хвилин та 60 секунд.
Щодо “дзвіночків” на глиняній табличці, то вони означають одиницю, крапка — 10, інші ж піктограми — найменування продуктів та міри їх об’єму. До речі, “дзвіночки” знаходять і на багатьох інших трипільських поселеннях. Один із них експонується в Національному музеї історії України в Києві. Приблизно за тисячу років з часу заснування перших міст-держав у Південній Месопотамії шумерські рахівники повністю перенесли облік на глиняні таблички. При цьому одинички-“дзвіночки” поступово трансформувались у гострі кути, а глиняні кульки — в більш тупі (тому вказаний спосіб письма одержав назву “клинопис”).
Та повернімося до так званих “протошумерських піктограм”. Поперервах, більшість читачів дослідження Анатолія Кифішина, поставився до його розшифрувань досить скептично. Та цікавість все-таки перемогла. Написи на Кам’яній Могилі подібні до тих, які були знайдені у Месопотамії з тією лише різницею, що українські є набагато давнішими. Отже, писемність в Україні існувала ще задовго до того, як вона виникла у Шумеро-Аккадській державі. Більше того, клинописне письмо у Межиріччі якраз і пішло від піктографічного письма, відкритого у Кам’яній Могилі. А це підтверджує, що трипільці нікуди не зникали, а понесли свою культуру в Пенджаб і Шумер.
Слід зазначити, що багато піктограм Кам’яної Могили мають не одне, а кілька значень. Деякі з них досить дотепні та смішні, в чому не важко переконатися: “Радісно плуг землю оре!” – саме такий напис розшифрував шумеролог Анатолій Кифішин на багатотисячолітній Кам’яній Могилі, святилищі Шу-Нун, що перекладається як “Рука Цариці”.
Вченими було також знайдено написи, зроблені буквами, які дуже нагадують грецький алфавіт та теперішню нашу “кирилицю”. Неймовірно, але факт – сучасна “латиниця” та “кирилиця” також, очевидно, зародилися на території Трипілля!
Визнання того факту, що піктограми Кам’яної Могили та культури Кукутені-Трипілля є протошумерськими, кардинальним чином змінить наше розуміння становлення першопочатків людської цивілізації на теренах нинішньої України і Європи взагалі. Це свідчить про зародження писемності в Україні ще за часів Трипілля. Правда, для цього нам доведеться змінити давно усталені стереотипи, а це інколи так складно.

ТІЛО ЛЮДИНИ УВІ СНІ ТВОРИТЬ ....ДИВНІ РЕЧІ!!!!!.

By  at 06:21  ,  


Це час, коли з організмом нічого не відбувається, він просто лежить і набирається сил, вірно? А ось, і невірно. 
1. Тіло краде ковдри Перед тим, як мозок «відключається», температура «ядра» тіла людини починає знижуватися, що провокує вироблення мелатоніну, що регулює цикл сну. Нижче всього температура близько 2:30 ночі, тому якщо у вас є програмована кліматична система, є сенс у цей час підвищувати температуру в спальні на кілька градусів. Більшість «крадіжок» ковдр у другої половинки за статистикою відбуваються саме в цей час.
2. Тіло худне
Причина, за якої ваги вранці показують трохи меншу вагу, ніж в будь який інший час, полягає в тому, що за ніч тіло втрачає вагу — він випаровується разом з рідиною, яка виходить з диханням і потім. Вдень це теж відбувається, але постійне поглинання їжі і пиття компенсує втрати. З цієї причини ефективність будь-яких дієт падає, якщо тіло спить менше семи годин на добу, передає Ukr.Media.
3. Тіло розтягує хребет
Коли тіло лежить, хребці в спині кілька розправляються і заново насичуються рідиною, бо вночі будь-яка людина стає вище на пару міліметрів. На жаль, удень знову відбувається «усушка й утруска», так що зберегти набрані за ніч міліметри не вийде. Але якщо ви юні та ще ростете, то знайте — найактивніше тіло росте уві сні в позі «ембріона», коли тіло лежить на боці в напівзігнутому стані. Так навантаження на хребет мінімальна.
4. Тіло проводить техобслуговування серця і судин
Зазвичай люди уві сні не виконують ніякої роботи, тому кровоносна система дещо сповільнює свою роботу, економлячи «ресурс» і продовжуючи своєму власникові життя. Кров'яний тиск знижується, а пульс сповільнюється. Тому вчені рекомендують спати хоча б сім годин — за цей час кровоносна система встигає повністю розслабитися і підготуватися до нового дня.
5. Тіло паралізує саму себе
Уві сні велика частина нервових закінчень, що з'єднують мозок з мускулатурою автоматично відключається і тіло виявляється паралізованим в самому прямому сенсі цього слова. Це звучить страшно — хто не боїться опинитися паралізованим! — але необхідно для того, щоб тіло не починало втілювати в реальному житті те, що мозок бачить уві сні. Лунатизм та інші відхилення пов'язані саме з тим, що не всі ці нервові з'єднання відключаються на ніч.
6. Тіло смикає очима
Під час швидкої фази сну очі людини можуть рухатися в різні сторони — і вчені не дуже розуміють, навіщо і чому це відбувається. Зате вони знають, що в цій фазі людина бачить сни, так що це може бути пов'язано.
7. Тіло сексуально порушується
Під час швидкої фази сну тіло не тільки смикає очима, але і забезпечує приплив крові до дітородним органам і чоловіків, і жінок — з усіма наступними з цього факту наслідками. Це не залежить від того, який сон бачить мозок — збудження відбувається навіть у тому випадку, якщо тіло бачить кошмар. Це чиста фізіологія — в швидкій фазі сну мозок працює активніше, кровоносна система забезпечує зростаючий попит на кисень, заодно порція багатою киснем крові дістається і іншим органам.
8. Тіло випускає гази (принаймні, ймовірність цього вища)
Уві сні м'язи сфінктера послаблюються і, відповідно, ймовірність випустити гази підвищується. На щастя, нюх тіла уві сні істотно знижується, тому що відбувається під ковдрою вакханалія залишається непоміченою (якщо тільки ваш партнер в цей час не дочитує книгу, від якої неможливо відірватися).
9. Тіло відчуває судоми і сіпається
Близько 70% тел уві сні відчувають те, що вчені називають гипнагогическое посмикування, судоми всього тіла. Деякі вчені вважають, що це відбувається з-за різних порушень сну, включаючи і його недолік, інші стверджують, що це ніяк не пов'язано і якщо тіло схильне до судом, то вони трапляться в будь-якому випадку. Іноді вони можуть бути настільки болісними або інтенсивними, що лякають вашого партнера і можуть розбудити.
10. Тіло відновлює шкіру
Уві сні значно прискорюється «виробництво» білка колагену, який посилює кров'яні тільця і покращує еластичність шкіри. Саме з-за цього зволожуючі крему на обличчя краще всього наносити перед сном, тому що їх ефективність підвищується. Але взагалі здоровий довгий сон і сам по собі корисний для шкіри. І, як ви вже могли переконатися — для решти тіла теж, які б дивні речі воно не творило ночами.
Джерелоukr.media

Тепер і в Європі: Семенченко і Соболєв летять до Брюсселя агітувати за блокаду Донбасу

By  at 05:56  ,  
Нардепи вирішили, що варто переконувати не тільки співгромадян, але і європейських чиновників.


Соболєв та Семенченко вирішили відправитися у Брюсель. Фото: соцмережі.

Делегація партії "Самопоміч" має намір летіти до Брюсселя, щоб переконувати європейських чиновників і депутатів у необхідності блокади окупованої частини Донбасу. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на "Ділову столицю".
За даними джерел видання, наближених до керівництва партії, в делегацію увійдуть нардепи Семен Семенченко та Єгор Соболєв, які є головними активістами акції з блокування торгівлі з окупованими районах Сходу України.
Нагадаємо, що так звана блокада Донбасу триває ще з січня. 15 лютого Кабінет Міністрів України запровадив надзвичайні заходи в енергосистемі України через блокування постачання антрацитового вугілля на українські ТЕЦ.
З 25 січня ветерани АТО і, зокрема, деякі нардепи Володимир Парасюк та Семен Семенченко, перекрили ділянку залізниці Луганськ - Попасна в рамках торгової блокади окупованих регіонів Донбасу. Внаслідок цього було заблоковано рух 12 поїздів із загальною кількістю 700 вагонів. Згодом у районі міста Попасна Луганської області невідомі порізали рейки. За даними "Укрзалізниці", станом на 15 лютого через блокування руху поїздів на Донбасі Україна не отримала майже 240 тис. тонн енергетичного вугілля, а галузь зазнала 53,5 млн грн збитків.
У Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України заявляють, мешканці окупованого Донбасу активно вступають до російських терористичних військ, оскільки не хочуть залишилися без роботи внаслідок припинення поставок вугілля залізницею. Особливо інтенсивно агітаційну кампанію з вербування місцевого населення для проходження військової служби за різними військовими спеціальностями розгорнуто у містах Довжанськ, Ровеньки, Луганськ, Алчевськ та Кадіївка.